Був чоловік... І — нема.
Як же це, вічний світе?
Вернеться осінь, зима,
Прийдуть весна і літо.
А чоловіка — нема...
Як же це, клятий світе?!
Грошей не дбав у мішок.
Справно ходив на роботу.
Якось і не знайшов
Дня, щоб спочить по турботах.
Що їй — стоїть робота!
... А чоловік пішов.
Космос в собі дріма.
Діти біжать до школи.
Осінь мина... Зима...
Літо й весна по колу.
А чоловіка нема...
Страшно не те, що нема,
А що й не буде ніколи!
Колектив Теребовлянського вищого училища культури
глибоко сумує з приводу передчасної смерті викладача училища,
голови профспілкового комітету навчального закладу,
заслуженого діяча мистецтв України
Нечая Анатолія Романовича.
| 