Так склалось що листопад в українській історії багатий дуже рельєфними подіями. Так напередодні ми згадували Революцію 2013-го року, Революцію Гідності. Це був дуже важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи а головне національну єдність.
Також кожного року, в останню суботу листопада, ми поминаємо жертв політичних репресій.
Цього року 88 – ма річниця Голодомору 1932-1933 рр. Голодомору який був штучно створений комуністичним режим щоб поставити український народ на коліна.
Цей голод був актом геноциду проти українського народу, тобто винищенням за національною ознакою.
Голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій.
Народ хліборобів і співаків намагалися зробити народом канібалів і злодіїв. В могилу голодомору зійшли найкращі. Гинули працьовиті, самостійні хазяї. Всі здібні, талановиті, здорові духом і тілом, які мислили і протестували – все це винищувалось з корінням.
Замість людських почуттів суспільством оволодів тотальний страх. Страх бути собою. Розмовляти своєю мовою, згадувати своїх мертвих.
Страх це єдиний і тотальний спадок, який система сталінського терору залишила українському суспільству. Цей принизливий спадок передається із покоління в покоління…Тавро 33р. горить і досі на чолі нашого буття ..
Мільйони ні в чому не винних жертв, яких вже ніколи не повернеш, – це є наша пам’ять і водночас, застереження майбутнім поколінням всього людства.
Ми мусимо пам’ятати про кожного, кого тогочасний режим змусив страждати і гинути страшною смертю, аби цей гіркий досвід минулого ніколи не повторився.
Озиратися у минуле треба кожному. Людина не живе в одному часі, а у трьох часових вимірах: у минулому, сьогоденні та майбутньому. Дорога у майбутнє пролягає через минуле.
Народ живий, допоки жива його історична пам’ять. закінчується пам’ять – закінчується нація, починається щось інше…
Тільки усвідомивши події своєї далекої і близької історії, віднайде себе наш народ, гідний прекрасної долі.
28 листопада в день пам’яті запаліть свою свічку, зігріваючи душі тих, кого в тридцять третьому не відспівували, не оплакували, не проводили, не поминали…
| 